Інфінітивні конструкції з однаковим підметом

Коротко: це підрядні конструкції в італійській мові, де дієслово підрядного речення стоїть в інфінітиві (infinito) і підмет цього підрядного речення збігається з підметом головного речення. Іншими словами: якщо дія підрядної частини виконує та сама особа/те, що і дія головної, часто вживають інфінітив замість повного підрядного речення.

Приклад (італійською — українською):
"Voglio partire." — "Я хочу поїхати." (і підмет, і дія — «я»)
"Spero di vincere." — "Сподіваюся виграти." (я сподіваюся і я виграю — підмет той самий)

Коли я використовую інфінітив (підмет однаковий)?

Після модальних дієслів, дієслів бажання, наміру і намірів

Що це означає: дієслова як volere, dovere, potere, preferire, sperare, decidere тощо часто керують інфінітивом, коли підмети збігаються.

Приклади:
"Voglio mangiare." — "Я хочу поїсти."
"Devo studiare per l'esame." — "Маю вчитися для іспиту."
"Posso uscire stasera." — "Я можу вийти сьогодні ввечері."
"Preferisco restare a casa." — "Я віддаю перевагу залишитися вдома."
"Spero di partire domani." — "Сподіваюся виїхати завтра." (sperare + di)
"Ho deciso di trasferirmi a Milano." — "Я вирішив(-ла) переїхати до Мілана." (decidere + di)

Імперсональні вирази та оцінки

Що це означає: після виразів на кшталт È importante, È necessario, Bisogna, È meglio тощо інфінітив виражає загальну дію або рекомендацію (підмет узагальнений або той самий).

Приклади:
"È importante studiare ogni giorno." — "Важливо вчитися щодня."
"Bisogna rispettare le regole." — "Потрібно дотримуватися правил."
"È meglio non parlare adesso." — "Краще зараз не говорити."

Для вираження мети: per + інфінітив

Що це означає: якщо підмет дії мети збігається з підметом головного речення, часто вживають per + інфінітив.

Приклади:
"Studio per superare l'esame." — "Я вчуся, щоб скласти іспит." (підмет той самий)
"Sono venuto per parlarti." — "Я прийшов, щоб поговорити з тобою."

Дієслова сприйняття (vedere, sentire, ascoltare) — особливий випадок

Що це означає: після дієслів сприйняття часто слідує інфінітив, який описує дію, яку відчули/побачили. Підмет інфінітиву може бути іншим (особливо коли вжито прямий додаток), але інфінітив — звична форма для опису реально відчутого дії.

Приклади:
"Ho visto Marco entrare in casa." — "Я бачив Марко, як заходив у будинок." (підмет інфінітиву — Marco)
"L'ho sentita cantare." — "Я почув(ла) її спів." (підмет інфінітиву — вона)

Зверніть увагу: ці приклади не завжди підпадають під «підмет однаковий», але конструкція з інфінітивом тут дуже поширена й важлива для розуміння відмінності між тим, хто сприймає, і хто виконує дію.

Як утворюється інфінітивна конструкція — форми і важливі деталі

Основна (презентна) форма інфінітива

Що це: інфінітив в італійській — це початкова форма дієслова: закінчення -are, -ere, -ire.

Приклади:
"mangiare, leggere, dormire" — eat, read, sleep

У реченні:
"Voglio mangiare." — тут дієслово головної частини (voglio) стоїть у відповідній формі, а дія, яку я хочу виконати, виражена інфінітивом (mangiare).

Перфектний інфінітив (infinito passato)
Коли використовувати: щоб показати, що дія підрядної частини відбулася до дії головної частини (тобто минула відносно неї).
Як утворити: допоміжне avere або essere в інфінітиві + participio passato.

Приклади:
"Mi dispiace di non averti chiamato." — "Мені шкода, що я тобі не зателефонував(ла)."
"Sono felice di essere arrivato in tempo." — "Я радий(а), що приїхав(ла) вчасно." (essere + participio: увага на узгодження за родом/числом)
"Penso di aver capito il problema." — "Думаю, я зрозумів проблему."

Примітка про вибір ausiliario (avere/essere): як і в інших складених часах італійської, деякі дієслова вимагають essere (зазвичай дієслова руху або зміни стану) — в таких випадках participio passato може узгоджуватися з підметом: "Sono felice di essere arrivato" (якщо мовник чоловік) / "arrivata" (якщо мовниця — жінка).

Заперечення та позиція 'non'

Правило: якщо заперечення стосується інфінітивної дії, 'non' ставиться перед інфінітивом (звичайно після частинок di/a/per):

"Ho deciso di non partire." — "Я вирішив(-ла) не їхати."
"Preferisco non parlarne." — "Краще мені не говорити про це."

Якщо заперечення стосується головного дієслова, 'non' стоїть перед ним:

"Non voglio partire." — "Я не хочу їхати."

Займенники (clitic pronouns) з інфінітивом

Де ставити займенник: займенник-чіп (mi, ti, lo, la, ci, vi, li, le, ne) зазвичай приєднується до інфінітива (енклитично):

"Voglio vederlo." — "Я хочу побачити його."
"Ho deciso di comprarla." — "Я вирішив купити її."
"Devo chiamarti stasera." — "Мушу тобі зателефонувати сьогодні ввечері."

У складеному (перфектному) інфінітиві займенник ставиться перед допоміжним дієсловом або приєднується до нього: "Mi dispiace di averlo fatto." — "Мені шкода, що я це зробив."

Прийменники після дієслів: 'di', 'a' чи без прийменника?

Коротко: деякі дієслова вимагають перед інфінітивом конкретну частку (di або a), інші — інфінітив без частки. Важливо запам'ятати найпоширеніші дієслова й типові поєднання.

Дієслова, які зазвичай вимагають 'di' + інфінітив

Приклади: sperare di, decidere di, pensare di (в значенні «мати намір»), cercare di, evitare di, temere di, ricordarsi di (у значенні 'згадати щось зробити').

"Spero di vederti presto." — "Сподіваюся побачити тебе скоро."
"Ho deciso di studiare all'estero." — "Я вирішив вчитися за кордоном."
"Cerca di non parlare troppo." — "Намагайся не говорити забагато."

Дієслова, які вимагають 'a' + інфінітив

Приклади: cominciare a, iniziare a, continuare a, riuscire a, mettersi a, imparare a, abituarsi a.

"Comincio a lavorare alle nove." — "Я починаю працювати о дев'ятій."
"Riesco a capire la spiegazione." — "Мені вдається зрозуміти пояснення."
"Mi sto abituando a vivere in città." — "Я звикаю жити в місті."

Дієслова без прийменника (інфінітив просто слідує після дієслова)

Приклади: volere, potere, dovere, sapere, preferire.

"Voglio andare al cinema." — "Хочу піти в кіно."
"Non posso venire domani." — "Не можу прийти завтра."
"So parlare francese." — "Я вмію говорити французькою."

Порада: деякі дієслова можуть змінювати вимогу прийменника в залежності від значення (наприклад, pensare a / pensare di — «думати про/планувати»). Краще вивчати дієслова з типовими поєднаннями.

Що робити, якщо підмет підрядного речення інший?

Правило: якщо підмет підрядної дії відрізняється від підмета головного речення, інфінітив зазвичай не підходить або змінює значення. У таких випадках використовують інші конструкції.

1) "che" + congiuntivo (суб'єктивний спосіб) для бажань, вимог, емоцій та оцінок, якщо підмет інший:

"Voglio che tu venga." — "Я хочу, щоб ти прийшов(ла)." (не "*Voglio tu venire")
"Preferisco che lui resti." — "Я б хотів(ла), щоб він залишився."

2) Дієслово + a qualcuno + di + інфінітив (когось просять/просять/наказують):

"Ho chiesto a Marco di aiutarmi." — "Я попросив(ла) Марко допомогти мені." (підмет підрядного — Marco)
"Gli ho detto di aspettarmi." — "Я (йому) наказав(ла) зачекати мене."

3) Causative/fare + інфінітив (змушувати/надання дозволу іншому робити щось):

"Ho fatto riparare la macchina." — "Я дав/замовив, щоб машину відремонтували." (інша людина зробила ремонт)
"La mamma fa mangiare il bambino." — "Мама годує/змушує дитину їсти."

Поширені помилки та поради

- Помилка: використовувати інфінітив, коли підмет різний.
Неправильно: "*Voglio lui venire." — Правильно: "Voglio che lui venga." або "Gli voglio dire di venire."

- Помилка: неправильний прийменник після дієслова.
Неправильно: "*Ho deciso a partire." — Правильно: "Ho deciso di partire."

- Помилка: неправильне місце заперечення.
Неправильно: "*Ho deciso non partire." — Правильно: "Ho deciso di non partire." або "Non ho deciso di partire." (різний відтінок)

- Помилка: неправильне використання форми перфектного інфінітива для дій, які вже відбулися.
Неправильно: "*Mi dispiace di arrivare tardi." (якщо дія вже відбулася) — Правильно: "Mi dispiace di essere arrivato/-a tardi."

- Помилка: розміщення клікстичних займенників перед головним дієсловом у випадках, коли вони мають ставитися до інфінітиву.
Неправильно: "*Lo voglio vedere." — це граматично можливе, але природніше і частіше: "Voglio vederlo." (обидва варіанти коректні; однак при дієслові з часткою di займенник прилаштовуємо до інфінітива: "Ho deciso di vederlo.")

Поради для вивчення:
- Питаючіть себе: чи підмет підрядної дії — та сама особа, що й у головній? Якщо так — інфінітив часто підходить.
- Вчіть дієслова разом із типовими частками (di, a, нічого).
- Звертайте увагу на час: якщо дія підрядна — минула відносно головної, використовуйте перфектний інфінітив (avere/essere + participio).

Глосарій

Infinito (інфінітив): початкова форма дієслова (mangiare, leggere, dormire).
Infinito passato (перфектний інфінітив): avere/essere в інфінітиві + participio passato (es. aver mangiato, essere arrivato).
Soggetto (підмет): хто виконує дію в реченні.
Congiuntivo (субжунктив): спосіб (вигляд дієслова) для вираження бажання, сумніву, суб'єктивності (вживається з che, коли підмети різні).
Participio passato (час т/"):"] форма, що використовується у складених часах (mangiato, andato, scritto).
Clitic pronouns (клітичні займенники): краткі займенники, що приєднуються до інфінітива (mi, ti, lo, la, ci...)

Якщо коротко: коли підмет головного речення й підрядного однаковий, італійці дуже часто обирають інфінітив — це компактно і природно. Якщо підмети різні, шукайте конструкції з "che + congiuntivo", "dire/ chiedere a qualcuno di + infinito", або конструкцію causativa (fare + infinito). При вивченні звертайте увагу на прийменники (di/a) і на те, чи треба вжити перфектний інфінітив для позначення минулої дії.